Бас, один із найвидатніших вокалістів ХХ сторіччя. Оперний співак та чудовий виконавець українських народних пісень. Ще за життя попав у міжнародний довідник "Who is who?", що само по собі є безпрецедентним фактом. Пишуть, що у світі видано м і л ь я р д лише пластинок Гмирі — не беручи до уваги компакт-дисків та ін. Мав красивий голос теплого, оксамитового тембру, дуже широкого діапазону (Борис Романович вільно й чудово співав баритональні партії, а романси навіть тенором, хоча такі "експерименти" досить небезпечні для голосу будь-якого співака), тонкий художній смак. Для його виконань було характерне повне злиття драматичної та музичної основи.
Народився в Лебедині (тепер Сумська область) у сім'ї простого робітника-каменяра. По закінченні початкової школи одинадцятирічний Борис пішов у найми, щоб хоч якось допомагати родині. А далі — сторож, вантажник, кочегар, друкар, архіваріус, діловод, технік і навіть відповідальний секретар товариства "Геть неписьменність"...
Лише в 27 років Б.Гмиря отримує середню освіту. В 1935 він закінчив Харківський інженерно-будівничий інститут, в 1939 — Харківську консерваторію. З 1936 (тобто ще студент третього курсу) — соліст Харківського, з 1939 — Київського театру опери та балету. Під час війни артист опинився в окупації. (За одними відомостями — лежав дуже хворий, за другими — війна застала його на відпочинку в Криму, і Гмиря просто не встиг на поїзд, яким театр евакуювався до Уфи; за третіми — попав у цю халепу просто внаслідок своєї легковажності: "Навіщо кудись там евакуюватись — війна через тиждень скінчиться"...). Щоб вижити, співав у Харківському театрі в сезон 1941-1942 рр. партії Сусаніна, Тараса Бульби, Коллена в "Богемі", Рокко в бетховенівськім "Фіделіо". Німці відразу зрозуміли, що Гмиря — великий майстер і не чіпали його, ставилися з повагою. Легенда про те, що Гмиря нібито "співав для Гітлера" — не більш ніж байка. Після визволення Харкова в 1943 р. артист знову опинився на радянській території. "Пляма в біографії" отруїла все життя, але не мала катастрофічних наслідків для Бориса Романовича — може, тому, що його любили всі керівники СРСР, хоч він і не дуже тягнувся до спілкування з ними. На дачі Сталіна в Кунцеві зберігається ціла купка пластинок Гмирі, кожна з яких помічена жирним червоним плюсом. А на пластинці із записом пісні "Гуде вiтер вельми в полi" стоїть відразу п'ять плюсів. В 1951 р. під час декади українського мистецтва в Москві на документі про присудження Борису Романовичу звання народного артиста УРСР Сталін власноручно зробив виправлення і вписав "народный артист СССР". В 1952 Гмиря отримав Сталінську премію. Його також дуже любив і Хрущов, та й з рук Брєжнева він приймав найвищі державні нагороди. Але за кордон у розвинені країни співака ніколи не випускали.
4 серпня 1969 року піснею "Чуєш, брате мій" у виконанні капели бандуристів Україна навіки прощалася з Гмирею. Похований артист на Байковому цвинтарі у Києві.
P.S. Між іншим, на емігрантському сайті http://russia-in-us.com Гмиря зачислений до "Great Russian Voices"; пишуть також, що "Gmyria should be considered one of the great basses of the Russian school" (!).
Б.Гмиря про українську пісню. З інтерв'ю Українському радіо. 1963 р. – 4,24 Мб.
Записи, зроблені на концерті Б.Гмирі у Залі ім. П.Чайковського Московської консерваторії (у супроводі Державної капели бандуристів України) 5 квітня 1957 р. :
Як засядем, браття, коло чари. (Слова Юрія Федьковича, муз. Анатолія Коломійця). – 2,70 Мб.
Та були в кума бджоли. (Українська народна пісня). – 2,23 Мб.
Місяць на небі. (Українська народна пісня в обробці Федіра Надененка). Дует з Петром Білинником. – див. сторінку "Петро Білинник".
Інші:
Гуде вітер вельми в полі. (Муз. Михайла Глинки, слова Віктора Забіли). – 3,49 Мб.
Гандзя. (Муз. та слова Дионісія Бонковського). – 4,1 Мб.
Ой, ходила дівчина бережком. (Українська народна пісня, обробка М.Лисенка). – 1,76 Мб.
Ой, кум до куми залицявся. (Українська народна пісня). – 2,86 Мб.
Ой, лопнув обруч. (Українська народна пісня). – 2,16 Мб.
По дорозі жук, жук. (Українська народна пісня). – 1,52 Мб.
Удовицю я любив. (Українська народна пісня, обробка Віктора Косенка). – 2,01 Мб.
Якби мені не тиночки. (Українська народна пісня). – 2,22 Мб.
Задумав дідочок жениться. (Українська народна пісня). – 3,86 Мб.
Думи мої (Слова Т.Шевченка, муз. народна). У супроводі Державної академічної капели "Думка". – 4,42 Мб.
Взяв би я бандуру. (Слова М.Петренка, муз. народна) – тимчасово лежить тут.